Визначення
Пряме звернення, у якому людину просять або зобов’язують виконати певну дію.
Переклади
- English
- request
- Français
- demande
- Türkçe
- talep
- Polski
- wezwanie
- Русский
- требование
- Українська
- вимога
НІМЕЦЬКИЙ СЛОВНИК
вимога
/diː ˈaʊ̯fˌfɔʁdərʊŋ/
Пряме звернення, у якому людину просять або зобов’язують виконати певну дію.
| Case | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Nominativ | die Aufforderung | die Aufforderungen |
| Akkusativ | die Aufforderung | die Aufforderungen |
| Dativ | der Aufforderung | den Aufforderungen |
| Genitiv | der Aufforderung | der Aufforderungen |
Bitte зазвичай є ввічливою та добровільною, тоді як Aufforderung може бути сформульована більш категорично або наполегливо.
Anweisung зазвичай містить конкретні вказівки щодо виконання, тоді як Aufforderung передусім вимагає або просить когось діяти.
Befehl — це особливо обов’язкова та ієрархічно зумовлена форма Aufforderung; не кожна Aufforderung має такий обов’язковий характер.
Тип словотворенняПохідне слово
„Aufforderung“ є похідним від дієслова „auffordern“ із суфіксом „-ung“.